Моє село – краплиночка у морі світу.

Мій неповторний колисковий спів.

Торкнуся серцем я твого зеніту.

Моє ти небо волошкових днів.

Земля моя, під зорями світання,

Тут наче з пісні колоски ростуть,

І чесний хліб, святий від первоздання

Мене благословляє в добру путь.

Звідки пішла назва

Бобли – стародавнє село. В історичних документах початку ХVІ ст. воно називалося Болби, Бовбли, Болбодо. 3 покоління в покоління передається легенда про назву села: на його землях висаджували боби, а на болоті росла лоза, з якої дерли лика й виготовляли взуття - постоли ; звідси - Боблик, а потім Бобли. В урбчищі Рудники на поверхні грунту знаходились невеликі кульки у вигляді бобів (ржавого кольору), а звідси Болби - пізніше Бобли.

Бобли в ХУІ-ХІХ століттях.

Достеменно не відомо точної дати заснування села, але це древнє поселення було відоме під назвою Бобли вже в ХУст..

Перші згадки (письмові) про це село відносяться до 1508 р. 28 травня цього ж року польський король Сигизмунд І, перебуваючи в Бресті, видав грамоту, якою дозволив князю А.О.Сангушку викупити у вдови Янушкевич Володимирськии замок разом з маєтками і волостями, щодо нього належали, зокрема Турійський маєток із селами (в тому числі Бобли), старості бращавському разом з Турійськом, Сільцем (Селець), Соловинцем (Соловичі) за 1000 злотих. У вересні 1515 року за заслуги перед державою на основі цієї ж грамоти передано Бобли синові А.С.Сангушка — Р.Сангушку, аз 1517 року, коли Романа Сангушка вбили татари, село знову стало власністю батька.

Між польськими феодалами весь час точилася міжусобна боротьба, внаслідок якої Бобли часто переходили з рук в руки. На ці усобиці змушений був звернути увагу навіть польський король Сигизмунд II Август. У вересні 1530 року він пише лист до луцького старости князя Ф.М.Чарторійського, щоб той учинив справедливе розмежування володінь А.О.Сингушка і Грицька та Василя Янчинських. Але чвари не припинялися. В 1540 році новий володар Боблів Ф.А.Сангушко ще не раз вів суперечки з сусіднім ковельським феодалом В.М.Сангушком, мусив видати спеціальний лист, де точно визначив межі своїх володінь, у складі яких було і село Бобли. Князі Сангушки та їхні спадкоємці володіли селом до кінця XVI століття. Після смерті бездітного князя Романа Романовича Сангушкаі село Бобли перейшло до його рідної сестри, Олександри Романівни, котра вийшла заміж за князя Януша Івановича Заславського. Князь Януш помер 4 серпня 1629 року і село Бобли перейшло з другими маєтками до сина, князя Владислава Заславського, старости Луцького і воєводи Краківського.

Під час французько-російської війни 1812 року в Боблах у вересні 1812 року деякий час знаходився штаб Дунайської армії адмірала Чичагова.

  У 1876 році на пожертву прихожан при священику Михайлу Сайковичу був збудований храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Новий храм постав місці старої церкви, теж Покровської, про яку згадується, що вона невідомо ким і коли була побудована. Згодом біля церкви постала і дерев'яна дзвіниця. У церкві правили Іоан Антонович Ржондковський (з 21 травня 1832 року по 1865 рік.); Михайло Антонович Сайкович (з 1865.); Стефан Іванович Баторевич (з 1898.)

Село на початку і в 40-х роках XX ст.

Майнове розшарування селян посилилося після столипінської аграрної реформи. Власті, боячись революційних виступів, значну частину жителів переселили на хутори. Хутори: Рудники, Смолярня, Шумські, Сокілля, Лєда та інші утворились за селом. Внаслідок чого в с.Боблах із 158 дворів у 1906 році через кілька літ залишилося тільки 74.

Коли почалася Перша світова війна, більшість селян евакуювалися в південні губернії Росії. В серпні 1915 року село захопили австрійські війська. Загарбники забирали у селян хліб, худобу, прирікаючи їх на голод і вимирання. За найменший вияв прихильності до російських військ окупанти жорстоко розправлялися з населенням. Австрійські війська перебували в селі до кінця 1918 року. На початку 1919 року Бобли окупували польські війська. У серпні 1920 р. Червона Армія, виганяючи польських інтервентів з української землі, ввійшла і в село. Молодь вступила в її ряди, щоб допомогти повністю визволити рідний край з-під польського гніту. Особливу активність виявили Петро, Федір і Карпо Строчики, Калістрат Марчук, Родіон Новосад. Недовго раділи селяни своєму визволенню. Восени 1920 року Бобли знову захопили поляки, а за Ризьким мирним договором (1921 р.) село, як і всі західноукраїнські землі, потрапили під владу Польщі. Польські окупанти встановили жорстокий режим. Всі кращі землі селян обкладалися важким податковим тягарем. Селяни повинні були платити більш як дванадцять видів податків. Основним був поземельний. Найбільш терпів від усобиць і свавілля польських феодалів трудящий люд. Вони не вважали селян за людей, обзивали їх хамами, хлопами і бидлом, могли покарати або й зовсім убити.

У 1922-1923 роках у Боблах виникла місцева організація "Просвіта", що мала невелику бібліотеку і читальню. Тут   в осінні і зимові вечори збиралися селяни. В середині 1928 року поліція зробила обшук, літературу конфіскували. А згодом в 1939 році Гнат Чижук їздив до Ковеля аби дозволили відкрити читальню. "Щось стукне їм у голову - і закриють, бо в них всі права, а в нас - ніц",- розмірковував Гнат. Сільські діти тягнулись до книги, а їх не було. " Читати не було що , то я користувалась тим, що було дома . В матері   був молитовник на староруській і Євангеліє російською мові" згадувала Анастасія Максимівна Костюк .

Наприкінці 1940 року колишні підпільники революційної боротьби Г.Т.Чижук, П.І.Чижук, О.С.Панасюк, С.С.Жумерук та інші селяни-бідняки створили ініціативну групу для об'єднання односельців в колективне господарство (колгосп). У грудні цього ж (1940) року було засновано сільськогосподарську артіль, яку назвали іменем С.М.Кірова. Головою правління артілі обрали людину із селянською кмітливістю О.С.Панасюка. Найпершими вступили в колгосп приблизно 17 чоловік. Серед них — колишні члени КПЗУ й активісти, а також заможні селяни Ферендюк О.І., Гордіяс І.С., Гордіяс А.С., Коптюк Ф.І., Гаврилюк Ф.А. та інші.

Після приходу Червоної Армії на землі Західної України (вже 20 вересня війська ввійшли в село Бобли), селянський комітет заснував бібліотеку, книжки для якої надіслали трудящі Харківської і Полтавської областей. Під час Великої Вітчизняної війни бібліотечну літературу хлопці закопали у лісі.

Велика Вітчизняна війна перекреслила всі сподівання селян. Під час війни село було майже повністю зруйноване, понад ЗО юнаків і дівчат гітлерівці відправили до Німеччини, багато було вбито на фронті і мирного населення. Тридцять три місяці село знаходилось в окупації. У 1942 році І.М.Костюк організував підпільну антифашистську   групу, яка в тилу шкодила ворогам.

Після визволення в Боблах відновила роботу сільрада. Під її керівництвом почалося відродження села. Трудівники Боблів всіляко допомагали фронту, зокрема, виділили ЗО підвід для потреб армії. У 1944-1945 рр. селяни здали у фонд оборони 656 пудів хліба, 980 ц сіна, 2 тис. літрів молока, багато картоплі, м'яса та інших продуктів, зібрали кошти на будівництво танкової колони імені Героїв Волині.

У 1944 році був відкритий фельдшерський пункт, де фельдшером стала працювати випускниця Прилуцького медучилища уродженка с.Васьківці Чернігівської області Галина Миколаївна Яровенко (згодом Новикова)

27 серпня 1948   року в селі Бобли відновлюється артіль ім. Кірова. Організатором у відновленні артілі ім. Кірова стає О.С. Панасюк. Першими в колгосп заяви подали 25 сімей.

Перші колгоспники в Боблах

Кожен новий рік приносив для артілі все нові здобутки, нові надбання. На колгоспних ланах збирали асе вищі врожаї, достаток прийшов в кожну оселю.

Коли в 1948 році було вирощено зернових по 12 ц. з гектара то в 1958 році врожай зернових становив по 21,5 ц з га.

Швидкими темпами почало розвиватись тваринництво. На кінець 1948 року на фермах артілі було лише 52 голови великої рогатої худоби, із них лише 5 корів, то в   1958 році нараховувалось   1600 голів великої рогатої худоби в тому числі 600 корів. В 1948 році надій молока на фуражну корову становив 679 кілограмів , то в 1966 році продуктивність кожної корови доведено до 2350 кілограмів молока. В 1951 році було вироблено м′яса по 7 центнерів на 100 га с/угідь , а в 1967 році виробництво м’яса становило 90 - 100 цент. Грошові прибутки із 5 -ти тисяч у 1948 році зросли до 1 мільйона 100 тисяч карбованців у 1966 році.

Сільська молодь на автомобілі

Разом з економічними показниками зміцнення артілі зріс і матеріальний добробут її трудівників. На оплату праці у 1948 році було виділено 1538 карбованців, а в 1966 році - 550 тисяч карбованців .

Колгосп налічував 24 трактори, 6 зернових комбайнів, 16 вантажних машин.

Механізатори колгоспу під час посівної

Ряд колгоспників було нагороджено урядовими нагородами.

Орденоносці колгоспу ім.Кірова

Незабаром колгоспники стали видавати і чи не єдину тоді на Волині місцеву баготиражку «Кіровець»

Один з номерів «Кіровця»

Обабіч єдиної вулиці у Боблах, де стояли криті соломою хати, виросли ще три, з добротними будинками.

 Зараз в селі є чотири вулиці: Нижня, ім.17 вересня, Центральна, їм . Кірова. В селі побудовано ряд об′єктів культурно-побутового призначення.В центрі села височить двоповерхова споруда Будинку культури. Він розрахований на 500 місць, правда, потребує капітального ремонту. Поруч обеліск Слави героям Великої Вітчизняної війни.

Обеліск Слави

На вулиці нижній розташована середи загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Героя Соціалістичної праці О.С.Панасюка. Всі житлові будинки газифіковані. 

Храмові споруди були зруйновані у1962 році: зірвані куполи, храм переобладнаний на спортзал. В 1990 році при підтримці колгоспу та прихожан храм був відбудований, поставлені куполи,  26 січня 1991 року з благословення єпископа Луцького і Волинського Варфоломія, була заново освячена Благочинним Ковельським і Турійським протоієреєм Жаборецьким.  

Храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці, с. Бобли

В даний час розвитку села сприяє сільська рада на чолі з головою Киселем С.Г., сімейне коріння білоруса поріднило Сергія Григоровича з Боблівською землею. Людина він надійна, добросовісна, орієнтується в довіреній сельчанами справі, йому сельчани довірили керувати долею  села друге скликання поспіль.

Виконавчий комітет сільської ради щорічно розробляє та затверджує програму соціально-економічного та культурного розвитку сільської ради. Погоджує плани роботи з установами села, передбачаючи розв'язання багатьох місцевих проблем з метою ефективного використання природних , трудових і фінансових ресурсів в населених пунктах сільської ради.

 На території сільської ради функціонує три освітніх заклади і дитячий дошкільний заклад "Сонечко", Боблівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Осівська ЗОШ І ступеня.

Дитячий садочок забезпечений усім необхідним для свого функціонування. Проведено поточний ремонт садочка установлена нова сантехніка.

Учні сіл Оса та Ревушки шкільним автобусом підвозяться до Боблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Населення сільської ради забезпечено, наданням першої долікарської допомоги кваліфікованими фельдшерами ФАПів. Це Васильєва Наташа, Бойчун Софія, Сидорук Оксана.

На закупівлю медикаментів було спрямовано 2 тисячі гривень. Підтримуються давні традиції щодо розвитку фізичної куультури і спорту. Найбільш популярним видом спорту на території сільської ради є футбол. Вже стало традицією проводити футбольні зустрічі між спортсменами інших сіл.

Команда сільської ради брала участь у першості району з міні-футболу, волейболу, у районному фестивалі фізичної культури і спорту, де неодноразово займала перші та призові місця. Виконавчий комітет сільської ради спрямовує зусилля на виконання Програми   соціального захисту населення Турійського району. При сільській раді функціонує комунальна служба , яка надає послуги населенню в обробітку земельних ділянок, транспортні послуги .

В селі Бобли зроблено вуличне освітлення (1 трасформаторна підстанція).

Щодо функціонування виробничої інфраструктури, слід відмітити, що проблеми накопичилися уловному обсязі. СВК "Панасюка" в 2011 році не проводив ніяких посівних робіт. Господарство розпалося. В даний час залучено потужного інвестора " Волиньагрохолдинг" , який має відновити роботу с/підприємства, вклавши кошти у відновлення нормального функціонування господарства. Укладені договори з підприємством " Волиньагрохолдинг" про оренду практично всіх земель колишнього колгоспу імені Кірова.

Розпочата робота на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 844, "Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році"

На території сільської ради функціонує 8 закладів торгівлі. Торгівлею займаються підприємці, які в основному забезпечують населення товарами першої необхідності і сплачують податки , які частково наповнюють бюджет сільської ради.

27 одиноких громадян обслуговуються працівниками соціальної служби Антонюк Ніною, Данилюк Юлією, Жумерук Галиною.

У 2011 році шістьом жінкам села указом Президента присвоєно звання "Мати-героїня" Це Гуркач Ярині, Ковальчук Катерині, Демчук Ользі, Євдокимовій Ліді, Шум′як Тетяні, Заблодській Людмилі. Пам"ятні знаки1 їм всім було вручено кожній   дома з віршово-пісенними вітаннями, які підготував актив сільської ради в складі Хом"як Лариси , Романюк Таїси , Омелянчук Антоніни .Мисяк Марії.

Сільська рада у міру своїх можливостей старається допомагати людям у вирішенні їхніх проблем . Постійно ведеться прийом громадян сільської ради з різних питань , кожному приділяється увага . Люди зі своїми проблемами - це найважливіше в роботі сільської  ради.

Шкільництво в Боблах

За даними церковних відомостей 1898 року у селі Бобли було 113 дворів, у яких проживало 928 прихожан обох статей. У 1892 році в селі було відкрито церковно - парафіяльну школу, в якій  навчалися переважно діти заможних селян. Діти бідняків не навчалися, вони мусили працювати, щоб допомогти батькам, а часто не ходили до школи, бо не було в що одягнутися.

У 1921 році Волинь опинилася під владою Польщі. У березні 1932 р. польський сейм затвердив новий закон про школу. Семикласна народна школа реорганізовувалась у початкові школи трьох ступенів. Термін навчання у школах всіх ступенів був однаковий – 7 років, але програми і навчальні плани були в них різними. Школу І ступеня дозволялося відкривати в місцевостях з кількістю дітей шкільного віку не менше 60, II ступеня – не менше 350 дітей. Школи І ступеня були 4-класними, де в 3-му класі вчилися 2 роки, а в 4-му – 3 роки. Школи II ступеня були 6-класними, в перших п'яти класах вчилися по 1 році, а в 6 класі – 2 роки.  Школи ІII ступеня були 7-класні, з однорічним строком навчання в кожному класі.

В цей час в Боблах школа була чотирирічна, невелика, примітивна,   приміщення якої й зараз збереглося біля церкви. В одній половині жив вчитель Прокопович, він же був і директором, а в другій навчалися діти в дві зміни. Навчання було на польській мові, а уроки української мови і літератури були один раз на тиждень. Історію релігії спочатку викладав Олександр  Іванович Ферендюк, а потім В.С.Неізвєсний. На стінах школи була картина із зображенням польських правителів – від Владислава Ягайла аж до Пілсудського, діяльність яких вивчали на уроках історії, починаючи з третього класу.

В 1933 році призначили нового директора школи Дудулевича Станіслава Владиславовича, який навчав дітей до вересня 1939 року. За національністю він був поляк, за характером – добра людина, вмілий та розумний педагог. З ним працювала вчителька Лісовська Марія.

В середині 30-х років в селі силами сільської громади почала будуватися нова школа. Почала діяти ця школа тільки у 1937 році.

Крім школи в селі була ще школа на хуторі Вербично-2. Посприяв відкриттю цієї школи війт Турійської гміни Тимчук Констянтин, який був родом з цього хутора. За свідченнями Чижук Юлії Павлівни школа розміщувалася у хаті Тимчука, де діти навчалися у дві зміни. В школі нараховувалось 60 дітей і тому учні 1 і 2 класів вчилися до обіду, а учні 3 і 4 класів – після.

Вчителями в цій школі були полячка Анна Цибульська і українка Валентина Румунівна. Один раз на тиждень була релігія, яку викладав дяк Юзеф Сівец. Діти з хутора Гірки закінчували школу в селі Оса.

У роки окупації школа не працювала. Тільки восени  1944 року відновила роботу. Її очолила Ковальчук Наталія Іллівна родом із Сумщини, за фахом – вчитель української мови та літератури. У 1953 році здійснено перехід до обов'язкової семирічної освіти.

До 1956 року в селі діяла семирічна школа, яка була реорганізована в середню. За кошти колгоспу ім. Кірова побудували корпус для фізичного, хімічного та директорського кабінетів.

У квітні 1959 року введена  на  Україні обов'язкова 8-річна  освіта, перетворено 10-річні середні школи на 11-річні та запроваджено 11-річне навчання. У 1959 році відбувся перший випуск учнів, які здобули середню освіту в Боблах. За рішенням правління колгоспу за його кошти в 1972-73 роках завершилося будівництво типової двоповерхової школи-десятирічки на 480 учнівських  місць. Зовні двоповерхова споруда була облицьована керамічною плиткою, подвір'я заасфальтоване, до школи підведені природний газ і вода.

У школі навчалися не тільки діти трудівників Бобол, а й сусідніх сіл Туропина, Оси, Ревушок, Мокреця та Обениж. При школі був гуртожиток, а потім тут організували групи продовженого дня. Всі учні, що жили в  гуртожитку і навчалися в групах продовженого дня, отримували триразове харчування за кошти артілі. А за рахунок коштів, спрямованих на соціально-культурні  заходи,  правління  колгоспу дозволяло організовувати для учнів екскурсії. Батьківський комітет разом з дирекцією школи і правлінням колгоспу дбали і про трудове виховання учнівської молоді.

1950 рік. Директор школи – Колесник Валентин Федорович.

У цей час жителі села з повагою ставилися до вчителів. Учні були скромними, вихованими. Діти ходили до школи з хуторів, а також навколишніх сіл (Обеніж, Гайок, Туропина, Оси, Замостів, Мокреця, Руди), щоденно долаючи кілометри доріг.

До 1956 року у селі функціонувала семирічна школа.     

1958 рік. Директор школи – Строчик Іван Панасович, (вихідець із с. Бобли)

При школі почав діяти гуртожиток, де протягом навчального тижня жили діти з інших сіл. 1959 рік. Відбувся перший випуск учнів, які закінчили Боблівську середню школу, бо до цього часу вихідцям із села доводилося здобувати освіту в середній школі смт. Турійськ. Гордіяс Євгенія Антонівна – керівник художньої самодіяльності, класний керівник    першого випуску учнів середньої школи. Під її керівництвом протягом багатьох років учнівський хор, танцювальний колектив були переможцями районних оглядів і відомими в області.

Під керівництвом директора школи Строчика Івана Панасовича побудовано три  нові навчальні корпуси (до цього навчання проводилося у дві зміни) та два пришкільних гуртожитки (для хлопців і дівчат).

При школі діяла невелика кролеферма. Учнівський колектив був у числі перших із здачі  державі м'яса, хутра. Кошти йшли на потреби школи.

1961 рік. Учні школи садили дерева майбутнього сільського парку.

Вивчалася автосправа. Два вантажні автомобілі призначалися для проведення практичних занять.      

У 1962 році з ініціативи вчителя іноземної мови створений Клуб інтернаціоналістичної дружби. Учні школи переписувалися з ровесниками з Франції, Китаю, Польщі, тогочасної Чехословаччини. Завдяки ентузіазму вчителів активізувалася позакласна робота з хімії, фізики, української мови,  літератури, французької мови, фізичного виховання.

1966–1973 рр. Час далі писав історію школи. Директор Ткачук Петро Дем’янович, пізніше професор Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки, накреслював майбутній план будівництва нової двоповерхової школи.

1974 рік. Директор школи  – Осипчук Анатолій Оніфатійович. У селі почало діяти нове приміщення побудованої школи.

1977–1979 рр. Директор школи – Якимович Микола Якович, який пізніше очолював Турійський районний відділ освіти. Педагогічний колектив посилено працює над питанням морально-етичного, фізичного виховання школярів.

Протягом 1978 – 1980 рр. учні 5–8 класів с. Обеніжи навчалися у загальноосвітній школі с. Бобли.

1979–1982 рр. Директор школи – Петровський Олександр Геннадійович. Школа у цей час була опорною в районі з організації трудового довчання. Випускники-дівчата отримували кваліфікаційні свідоцтва операторів машинного доїння, хлопці – трактористів-машиністів III класу.

У 1983-1999 роках директором школи була Михалюк Надія Петрівна.

З 1999 року школу очолює С.С. Власюк. Нині педагогічний колектив загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Бобли налічує 25 працівників. Заступниками директора є В.В. Шевчик, А.С. Хом’як. В школі працює один „вчитель-методист”, 88 відсотків педпрацівників мають повну вищу освіту. Навчається в школі 121 учень із сіл Бобли, Оса, Ревушки. До їх послуг є 12 навчальних кабінетів, шкільна бібліотека, комбінована майстерня, надвірний спортивний майданчик, географічний майданчик, актова зала, їдальня.

Педагогічний колектив проводить належну роботу щодо створення сприятливих умов для отримання учнями загальної середньої освіти. Близько 60 відсотків випускників школи здобувають освіту у вищих навчальних закладах. Регулярно учні боблівської школи захищають її честь на районних предметних олімпіадах. З 2006 по 2011 роки переможцями другого етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад став 61 учень школи. Щороку наші обдаровані діти здобувають призові місця в літературних, природничих конкурсах, КВК-ЮІР, спортивних змаганнях, конкурсах-захистах учнівських робіт МАН з фізики. Зі стін школи вийшли 14 золотих медалістів, 26 – срібних. З 2005 року склалася гарна традиція – випускники дарують школі на згадку про себе рушник з вишитими іменами. Загальним сільським святом стає випускний бал, на який щороку приїздять звідусіль випускники різних років.

Час писав історію школи. 

За цей період школа досягла високих успіхів у навчально-виховному процесі. З її стін вийшли науковці: Йовчик Іван Іванович (викладач Львівського  сільськогосподарського  інституту),   Ткачук  Петро  Дем'янович (професор СЄДУ ім. Лесі Українки), Ткачук Анатолій Петрович (доцент СЄДУ ім. Лесі Українки), Ядчук Степан Володимирович (професор Луцького національного технічного університету), заслужений діяч культури України, вчителька Тагачинської школи Калінчак Лідія Семенівна, Герої Соціалістичної Праці Панасюк Олексій Сильвестрович – голова колгоспу ім. Кірова у 1940-1976 рр., Хом'як Марія Миколаївна – ланкова бригади №2 колгоспу ім. Кірова.

 Культура на селі

Боблівчани мають чудову нагоду спілкуватися з дивовижним світом краси музики. Закохані в пісню Надія Ферендюк, Таня Каган , Люба Літвінова Антоніна Омелянчук, Ольга Устимчук, Марійка Мисяк, Ольга Бондар, Ліда Євдокимова, Марія Гнатюк, Валя Полячук Дван Шудрук, Віталій Гайворонський, Володимир Тетерук. Молоді виконавці   Зоряна Фільченко, Лєна Гнатюк, Микола Полячук. В сузір'я світочів пісні влились ваші голоси,   славні мої   односельчани. Всіх їх єднає пісня ,заради неї вони   лишають свої сім'ї, дітей , домашні клопоти і поспішають на репетиції. Аматорський колектив художньої самодіяльності постійно проводить виступи присвячені знаменним датам, звітні концерти.

Аматори сцени с.Бобли

"Жива енциклопедія" народної пісні - Ферендюк Надія Лазорівна. Надія Лазррівна вже півстоліття навчає пісень Боблівських аматорів сцени .Понад досить багато пісень наспівала Надія Лазорівна, яку скрізь і всюди пам'ятають з піснею. Вона є серцем колективу художньої самодіяльності.її життя - то її пісня , її пісня - то її життя. Без її голосу , важливої поради , пропозиції в селі не відбувся жоден масовий захід, жоден концерт. Вона не тільки в клубі , вона й у церкві навчить " тримати ноту". Надія Лазорівна там де сум і радість ходять в парі. А ще її називають найдовшою довгослужителькою пісні. Надія Лазорівна не тільки закохана в пісню, вона закохана ще й у художнє поетичне слово. Не раз вона читала вірші й поеми на сцені СБК. Проста і скромна, добра й мудра жінка. Не страшно що в її скроні вплелась сивина, головне Є що душі її не торкнулась вона.

ВИДАТНІ ПОСТАТІ СЕЛА БОБЛИ

О.С. Панасюк – голова колгоспу ім. Кірова, Герой Соціалістичної праці

пам'ятник О.С.Панасюку

М.М. Хом’як – Герой соціалістичної праці

Г.Ф. Дащенко – перший агроном колгоспу ім. Кірова

В.Ю. Артинюк – ланкова, нагороджена Орденом Леніна

М.М.Волошинська, Н.О.Хом’як – ланкові, нагороджені орденом Трудового   Червоного прапора

А.М. Костюк, К.І. Ковальчук, Д.С. Демчук, Ю.П. Чижук , С.П. Чорнопліс,  Ю.Я.Євсюк та багато інших працівників сільського господарства відмічені орденами і медалями за сумлінну працю.

Видатні науковці: Йовчик І.І., Ткачук П.Д., Ядчук С.В., Ткачук А.П.