СЛОВО ПРО ТУРІЙСЬК

Над тихоплинною рікою,

Де тури бродять у лісах,

Дулібів плем’я зупинилось,

Побудувало городище в болотах.

Турійськом нове селище назвали

Миролюбиві хлібороби і ремісники,

Та неспокійних все сусідів мали

Приходилось не раз їм рало обміняти на мечі:

То з готами за землі сперечались,

Допоки їх Алларіх у Європу не повів,

То обрів "умом гордих” від гордині відучали

Щоб у вози не запрягали більш жінок і дів.

У золотий час для Русі прийняли християнство,

Побудували храми й радо до них йшли,

Фортецю – замок згодом збудували,

Князівську ратну службу тут дружинники несли.

По чорних днях монгольської навали

У страшні для Русі кривавії  віки

Литва, поляки, татарва, як круки, рвали

Турійську щедру землю на шматки.

Отак з тих пір століттями все воювали:

З поляками під Берестечком, щоб в унію не йти,

То проти військ наполеонівських, французьких,

То австріяк, угорців й німців в роки Першої війни.

Тут бились Перша кінна й Легіони Польські

Петро Франко на "Альбатросі” волю здобував

Фашистів били тут війська радянські

Повстанцям край турійський рідним став.

У всі часи цвіло тут українство

З молитвами і справами Євстафія ченців,

З віршами Ганни Жежко й співами "Просвіти”,

З повстаннями героїв цих нескорених кресів.

Десятий вік свій день народження справляє

Турійськ наш древній - воїн й трудівник.

Нехай, він в Україні незалежній процвітає,

Хай милість Божа не залишить нас по вік.

Сергій Яровенко

 На Волинському Поліссі над р. Турія розташувалось селище міського типу  Турійськ. 

Паспорт селища:

Центр Турійського району Волинської області.

Населення – 5701 чол. (на 01.01.2012 р.) вт.ч. працездатне - 3358

Кількість промислових підприємств – 10 (переробна промисловість, лісове господарство, будівництво, транспорт)

Підприємств , які надають житлово-комунальні послуги – 1

Культові споруди – православні храми УПЦ-2, УПЦ КП-1, молитовні будинки - 3

Навчальні та освітні заклади – 6 (в т.ч. загальноосвітні школи – 3, дошкільні заклади – 2)

Медичні установи – Центральна районна лікарня, 4 аптечні заклади

Заклади культури – районний, міський будинки культури, 3 бібліотеки, музична школа

Спорт – ДЮСШ, райрада ДСТ «Колос»

Стаціонарних закладів торгівлі – 23, селищний ринок

Закладів громадського харчування - 5

Транспортне сполучення: автодорога республіканського значення Львів-Брест, автодорога обласного значення – Луцьк – Луків, залізнична станція турійськ Ковельського відділення Рівненської дирекції Львівської залізниці

Історія

Турійщина заселялась у період пізнього палеоліту. Згодом тут, окрім східнослов’янських, з’явились і племена тюркського походження.

Містечко вважається найдавнішою заселеною територією на Волині (Постановою Кабінету міністрів України від   26 липня 2001 р. N 878 віднесено до Списку історичних населених місць України).

Час заснування самого Турійська достеменно не відомий. Проте археологічні знахідки дають підстави твердити, що люди поселилися тут вже у VI-VII століттях. А перша писемна згадка про містечко у «Повісті минулих літ» датується 1097 роком у і пов’язана з боротьбою Васильковичів з однієї сторони і київського князя Святополка й Волинського князя Давида за підтримки Турійських бояр Василя і Лазаря з іншої.

Фрагмент малюнку з літопису

 Щодо самої назви «Турійськ» існує декілька версій. За першою з них, назва походить від легендарного князя Тура, котрий заснував тут городище, за другою - від прадавнього бика – тура, за третьою від язичеського бога «Тура» (за версією Митрополита Іларіона «Дохристиянські вірування українського народу»), тим більше, що в деяких народів, які відносились до Моравської єпархії, наприклад сербів, «бог» Тур визначав ратного «бога», а отже одного із самих значущих в епоху великого переселення народів, тим більше, що в далекій іспанській Валенсії існує річка з назвою Турія – Гуадолов’яр, а можливо від назви одного зі слов’янських племен  - «туричан», які населяли ці землі в прадавні часи. 

Прадавній бик - тур

Разом з тим, давня історія Турійська тісно пов’язана з історією православ’я. З деякими історичними джерелами саме сюди доходили кордони Моравської єпархії УІІІ століття, очільниками якої були солунські брати рівноапостольні Кирило і Мефодій. Це підтверджують і хрестики – енколпіони, які за своїм видом, метеріалом виготовлення відносяться до УІ – УІІІ століть і були знайдені під час розкопок, перекази місцевих мешканців.

Нітльні хрестики -енколпіони

X-XІІ ст.- Турійщина, як частина земель історичної Волині, входила до складу Київської Русі. У другій половині ХІІ століття ввійшла до Волинського, а в 1199 році – до Галицько-Волинського князівства.

 В 1205 р. Турійск був взятий литовсько – ятвягським військом, про що зазначено в Галицько – Волинському літописі: «У рік 6713 [1205]. У ті ж роки, коли Олександр сидів у Володимирі, а брат його Всеволод у Червені, литва ж і ятвяги ходили війною. І спустошили  вони тоді [город] Турійськ, і навколо Комова, і аж до Червена, і билися коло воріт червенських.»

Вдруге литовське військо (командував княжич Войшелко) сплюндрувало Турійськ у 1253 році, як знак помсти князя Міндовга Данилу Галицькому і Васильку за похід на Литву.

У 1340 році- Турійськ з навколишніми селами попадає під владу литовських князів – Гедиміновичів. 

Династичні війни, складні династичні союзи ХІУ століття зумовлюють володарювання на Турійській землі з 1366 по 1370 рік відразу двох корон – Литовської (на території Містечка) та Польської на території с. Липа ( згодом Передмістя Турійського), і тільки по смерті польського короля Казимира ІІІ (Великого) об’єднується під владою литовців. За часів правління Ягайла (з 1386 року) Турійськ знову під владою Польщі, але при Вітовті знову відходить до Литви, а згодом підпорядковуються об’єднаній польсько – литовській короні при Сигізмунді І.

У році 1504 році  містечко отримує право раз на тиждень проводити торги (ярмарки). У 1511 році король Польський і Великий князь Литовський Сигізмунд І спеціальною грамотою зобов’язав землевласників не перешкоджати міщанам у вирубці лісу на дрова.

В 1516р. Турійськ подарований королем Сигізмундом І Старим князю Роману Андрійовичу Сангушку, який відбудував замок на місці старого городища і зробив його неприступним для нападників. Після загибелі в бою з татарами князя Романа в 1517 році Турійськ передається батькові Романа – князю Андрію Олександровичу.

 У 1518 році, побоюючись повстання та внаслідок неодноразових звернень турійчан Сигізмунд І звільнив місто від «підводної» повинності, за якою міщани повинні були надавати підводи для потреб міського старости.

 У квітні 1540 року Турійськ стає маєтністю Романа Федоровича Сангушка (1537—1573), воєводи Бродівського і Великого гетьмана Литовського. Роман Сангушко відомий подвигами у війнах проти турок і татар та війні за Інфлянти, був противником литовсько – польської унії. Будучи ревносним православним, він  облаштував шпиталь-богадільню при церкві Святого Спаса(Преображення Господнього). З його ж іменем пов’язане і заснування та будівництво церкви та монастиря Святого Великомученика Євстафія, хоча перша письмова згадка про цю святиню відноситься до 1622 року.

Князь Роман Сангушко

За  володарювання Сангушків Турійськ був  одним з найбільших центрів ремісництва і торгівлі на Волині. Такий багатий спадок дістався   дочці Романа Федоровича Олександрі й зятю Івану Заславському, воєводі Підляському.

У 1569 році, після об’єднання Литви і Польщі в одну державу – Річ Посполиту (Люблінська унія), Турійськ попадає під владу Польщі. З цього часу починаються нападки не тільки на волю місцевих мешканців, але починаються зазіхання й на саме сокровенне – православну віру. Це пов’язане з тим, що Турійський князь Іван Заславський (зять князя Романа Сангушка) першим із староруського роду князів перейшов з віри своїх предків у римо-католицизм). Після його смерті (1629 р.) полонізацію і католизацію продовжував його син – князь Владислав – Домінік. 

У 1648-54 рр. - під час народно-визвольної війни декілька тисячним загоном повстанців, який діяв  в районі Турійськ - Ковель був зруйнований Турійський замок (орієнтовно 1651 рік), як і інші опорні пункти шляхти на Турійщині – замки і замочки у Мацейові (Лукові), Миляновичах, Овлочині, Перевалах, Туличеві. Одну з перших скрипок в боротьбі з іноземними поневолювачами грали ченці Турійського чоловічого монастиря Святого Великомученика Євстафія.

У 1652 році  в Турійську відбувся сеймик дворян Волинського воєводства, основним питанням якого було приборкання народного гніву.

На початку серпня 1659 року зі сторони Володимира – Волинського до Турійська увійшла лейб – рота коронного гетьмана польського під командуванням Патріка Леопольда Гордона, майбутнього військогового наставника Петра І та засновника Преображенського полку.

Патрік Гордон

У ті часи, за словами відважного шотландця, Турійськ «являв собою містечко з садибою і фортом посеред боліт» і належав князю Домініку Заславському. За примхою долі майбутній організатор російської регулярної армії відвідав турійську землю під час підготовки до походу проти москвинів польського коронного війська спільно з козаками гетьмана Виговського та татарським військом під командуванням Нурадин-султана. 

Після смерті князя Владислава Домініка в 1673 році турійський маєток дістався першому чоловіку його дочки - Теофілії - Людовіки князю Дмитру – Юрію Івановичу Вишневецькому, а згодом її другому чоловіку -   великому коронному маршалку князю Йосипу-Карлу Любомирському (1682 р.). Теофілія впросила чоловіка побудувати в містечку римо-католицький костел Святого Франциска Селезія (1700 рік), котрий був освячений лише в 1818 році.  Очевидно, православний люд Турійська довго чинив опір побудові у себе латинського костьолу, та й цифри статистки свідчать, що на кінець ХІХ століття серед мешканців Турійська було лишень 20 католиків.

Костел Францішека Сілезія (знищений в 40-х роках ХХ століття)

Ще декілька разів міняв Турійськ власників: Януш Стадницький, воєвода Волинський (близько 1703 року), графи Осолінські.

З родиною Оссолінських пов′язана одна з турійських легенд.

Рід Оссолінських був відомого і заможного польського графського роду. Серед графів Оссолінських були полководці - воєводи, сановники - старости і навіть коронний канцлер (граф Юрій Оссолінський) часів королювання Яна Казиміра і визвольної боротьби українського народу (1648-1654 рр). За господарювання Оссолінських у 1759 році містечку польським королем Августом ІІІ Фрідріхом було надане Магедбургське право, згодом, в 1773 році надано право проведення двох  чотирьох тижневих ярмарків. Саме Оссолінськими було побудовано приміщення палацу на території сучасного містечка. З іменем останнього володаря Турійська з родини Оссолінських пов΄язана легенда про ікону «Найсвятішої Панни», яка знаходилась в місцевому костелі Францішека Селезія. На іконі була зображена Діва Марія з маленьким Іісусом, котрий сидів спершись на глобус. Прообразами Святої Діви і Божественного Дитяти стали дружина і син графа, які трагічно пішли з життя. Справа у тому, що вже одружений граф Оссолінський закохався в молоду селянку з турійського передмістя Липа, знехтував думкою своїх батьків та оточення, розірвав шлюб з  «уродзоною» першою дружиною і одружився на простолюдинці. Через деякий час в подружжя з΄явився первісток. Щасливий вельможа, котрий бажав бачити образ коханих людей навіть у храмі замовив ікону Богоматері французькому живописцю Жеррару. Та щастя було недовгим. Графська родина, яка не змирилась зі своїм приниженням, найняла вбивць і отруїла осоружну невістку з дитиною. Молодий граф хоча і витримав удар долі, але зрікся світу й подався у монастир. Невдовзі Оссолінські продали свої турійські землі графам Мошинським, і тільки ікона в костелі нагадувала про короткочасне щастя нерівної любові багатія і селянки.

Цю легенду описала в своїх «Записках кавалерст – дівиці» перша жінка – офіцер у світовій військовій історії  Надія Дурова (1783-1886), котра у 1808 році під час проходження військової служби   у Маріупольському гусарському полку деякий час проживала в Турійську в садибі поручника Віхмана. Ескадрони цього полку дислокувались у Ковелі,Турійську, Голобах.

Надія Дурова

На час перебування в нашому селищі про справжнє ім΄я корнета Олександрова вже було відомо як військовому командуванню так і однополчанам сміливої жінки, а на її грудях вже виблискував Георгіївський хрест, особисто вручений царем Олександром І за врятування Надією на полі бою старшого офіцера. До речі, Надія Дурова – єдина жінка, нагороджена цією найвищою військовою нагородою Російської імперії.

 Не оминула Турійськ Російсько – Французька війна. Спочатку, в червні 1812 року, через Турійськ маршем пройшли полки корпусу генерал-майора К.Й.Ламберта, які згодом навели чимало переполоху на території Герцогства Варшавського. На початку серпня мешканці Турійська знову побачили російських солдат, проте похмурнівших - 3-тя Обсерваційна армія генерала від кавалерії Тормасова відступала під натиском австрійського допоміжного корпусу генерала  князя Шварценберга і 7-го (саксонського) корпусу французької армії під командуванням дивізійного генерала Шарля Реньє. А ще через місяць - 12 вересня до околиць Турійська вийшов передовий загін Павлоградського гусарського полку на чолі з князем Валеріаном Мадатовим . Жителі з нетерпінням чекали приходу російських військ. Їм були незрозумілі чужинці, які паплюжили їх святині - після окупації Турійська саксонці зі Свято-Преображенського храму  викинули святий престол і всю церковну утвар, а сам храм пристосували під конюшню. Саксонці спочатку приготувались до оборони але після підходу основних сил колони генерала Ламберта підірвали міст через Турію і швидко відступили в напрямку до Любомля.

У 1831 році турійчани стали свідками дій польських повстанців, проте ця війна була не їх війною - старожили ще пам'ятали часи польського панування.

Кріпосництво, свавілля поміщиків нерідко приводило до народних повстань. Один з таких виступів, жорстоко придушених царськими військами, відбувся у 1846 році під ватагуванням турійчан Ф. Базалицького та Л.Супруновича.

Поряд з військовими та революційними подіями, ХІХ століяття для Турійська знаменувалось і виникненням Тріської династії євреїв – хасидів. Засновником цієї династій став раббі Аврахам (1806-1889), який більше відомий під іменем Магіда з Тріска (Турійська). До нього в Турійськ стікалися тисячі прихильників (серед них талмудисти, багаті євреї, рабини і навіть цадики інших, старіших династій). Магід приймав усіх як гостей і розміщав та кормив за свій рахунок. Його проповідітбули сумішшю хасидського учення і каббали з нумерологією та гематрією. Перу Магіда із Тріска належать праці «Маген Аврахам» («Щит Аврахама», 1887) і ) і «Шалош хадрахот ієшарот лі-зманім шонім» («Три праведні повчання на різні часи»). Раббі Аврахам користувався великим впливом серед хасидів і в період правління Миколи I був навіть зарештований за підозрою в підбурюванні до непокори уряду. Справу батька продовжили його сини Менахем Нахум з Бріська (Бреста), Мордехай з Кужміра та Яків Лейба з Тріська (Турійська), а згодом і онуки.  

У 1850 році власником маєтку в Турійську стає родина Оржешків, І вже в 1851 році Юрій Оржешко звільняє турійчан від відбуття кріпаччини, будується два водяні млини, шкіряний завод. Пізніше земельні угіддя Оржешків переходять до їх зятя графа Ржищевського.

1875 рік увійшов в історію, як рік відкриття аптеки та двокласного училища.

На початку ХХ століття Турійськ за словником Брокгауза і Ефрона являв собою «…бедное, захудалое местечко с 2872 жит.; 2 православных церкви, церковано-приходская школа, 2 водяных мельницы, 4 ярмарки. Посреди местечка развалины большого каменного замка. В 1890 г. здесь найден монетный клад. Из церквей одна (Преображенская) построена в XVI ст…».

Але саме того часу до Турійська дійшла цивілізація. З розвитком капіталізму на теренах Російської імперії і в маленькому провінційному Турійську пожвавлюється торгівля, набирає оберту розвиток підприємництва. У 1895 році запроваджені 12 одноденних ярмарків. Влітку 1900 року вже повним ходом функціонувала новозбудована залізнична станція. Перша письмова згадка про неї пов’язана з відбудовою Мстиславого храму Успіння Божої Матері у місті Володимирі – Волинському і пов΄язана з отриманням 18 вересня (1 жовтня) 1900 року саме на станції Турійськ Великим князем Костянтином Костянтиновичем Романовим вітальної телеграми від російського царя Миколи ІІ. 

Станція Турійськ, сучасний вигляд

Містечко розвивалось. На 1911 рік в ньому були державна горілчана крамниця, 24 приватні крамниці, два водяних і паровий млин, шкірний завод, три цегельних заводи. В Турійську знаходилась міщанська управа, земська поштова станція, пошта, телеграф, двокласна початкова школа, бібліотека, земський амбулаторний пункт, аптека, склад аптечних товарів.

Світлина Турійська з аероплану, 1915 рік

Розвиток містечка припинила Перша світова війна, під час якої близько 60% чоловічого працездатного населення віком від 20 до50 років було мобілізовано до царської армії. При наближенні фронту, у серпні 1915 року, царські власті примусово відселили на схід частину населення, в основному в Катеринославську губернію та на Дон.  В 1915-18 рр. Турійщина знаходилась під окупацією австро-угорських військ. Разом з тим, з розквартируванням в Турійську легіонерів корпусу Українських Січових стрільців у 1916 році з’являється перша українська «Просвітницька школа», котра проіснувала до 1921 року.

Продовжила воєнне лихоліття Громадянська війна. Наприкінці 1918 р. на територію Турійщини вступили війська армії УНР, а вже в травні 1919 року після сутичок бійців Української Галицької армії з жовнірами генерала Геллера в Турійськ увійшли поляки. У серпні 1920 року в Турійську було встановлено владу Рад, але з жовтня 1920 року Турійськ знову був окупований польськими військами.

У 1921 році Турійщина за Ризьким мирним договором у складі Західної України відійшла до Польщі.  У роки другої Речі Посполитої соціальний гніт і політичне безправ’я доповнювались жорстоким національним гнітом. Польські окупанти всіма засобами придушували українську культуру, здійснювали політику насильницького ополячування українського населення. Закривались школи та культурно-освітні установи "Просвіта”, ”Рідна хата”, "Союз українок” та інші. Як наслідок цьому - масова еміграція селянських сімей за кордон, зокрема в США, Канаду, Парагвай, Уругвай в 30-х роках ХХ століття.

Національні та соціальні утиски польських властей супроводжувалися зростанням політичної активності та патріотичної свідомості населення, з'явою комуністичних, а згодом і націоналістичних організацій (зокрема ОУН) Підпільний комуністичний осередок в містечку очолювала молода вчителька Ганна Жежко. Саме під її керівництвом 1923 році відбулася перша на Волині першотравнева демонстрація трудящих. Як і інші учасники демонстрації Ганна була репресована польськими властями. В Ковельській в’язниці вона написала і передала на волю цикл віршів, які за радянської доби вийшли окремою збіркою «Троянди за ґратами».

ЇЇ слова закликали до боротьби:

Ми сильні, бадьорі, стоїм у дозорі,

 Ставайте же з нами боротись з панами

 За правду і волю, за кращую долю!

Ганна Жежко

 У вересні 1939 року мешканці Турійськa зустрічали війська Червоної Армії. Першим до Турійська увійшов розвідувальний підрозділ 45-ї стрілецької дивізії, яка згодом героїчно оборонялась в перший тиждень Великої Вітчизняної війни в районі Шацьк-Любомль - Ковель. У районі Турійська червоноармійцями було полонено біля 2500 польських жовнірів та поліціянтів, які прямували до Володимира.

Турійськ напередодні 2-ї світової війни

22 жовтня 1939 року населення містечка взяло участь у виборах до Народних Зборів Західної України. Серед обранців був і корінний турійчанин В. Леончук з Передмістя  Турійського. 27 жовтня 1939 року він разом з іншими депутатами ухвалили Декларацію про встановлення радянської влади на західноукраїнських землях, про конфіскацію земель поміщиків, монастирів, державних урядовців, національних банків. Вся земля стала державною власністю.  

20 січня 1940 року Турійськ став районним центром Волинської області.

20 квітня 1941року вийшов перший номер районної газети «Радянський селянин» (нині газета «Народне слово»).

Найтрагічніші сторінки історії Турійська припадають на часи Великої Вітчизняної війни. Вже вранці 22 червня німецька авіація бомбардувала залізничну станцію, за день почалися оборонні дії проти загарбників частин 5-ї армії під командуванням генерал – майора М.І.Потапова. Перший загін німецьких мотоциклістів був знищений піхотинцями і артилеристами 62-ї стрілецької дивізії (полковник Тимошенко) близько полудня 25 червня 1941 року. 

 Учасники військово - історичних клубів у Турійську

Фрагмент реконструкції бою під Турійськом, червень 2012 року

Окупація тривала з  26 червня 1941 року по 4 липня 1944. У цей період німецькі окупанти та їх союзники угорці вчинили жорстоку розправу над єврейським населенням. Сотні турійчан були вивезені на примусові роботи до Німеччини.

У Турійську німцями було знищено 1540 жителів, зруйновано 165 житлових будинків, 181 господарську будівлю.

Турійчани приймали участь в бойових діях в складі регулярних частин Червоної (згодом Радянської) Армії, партизанських загонах, загонах УПА.

Бої за визволення Турійська тривали з березня по липень 1944 року, остаточно Турійськ був звільнений- 4 липня 1944 року і довгий час по праву святкувався як свято селища ( з 2010 року святкування дня селища перенесене на першу неділю після закінчення Петрівського посту). В ході боїв за Турійськ мужність і героїзм проявили сотні солдат і офіцерів 328-ї та 76-ї стрілецьких дивізій 47 –ї армії (Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту 15 березня – 5 квітня 1944 року), 50-го полку піхоти 27-ї Волинської дивізії піхоти Армії Крайової (саме ця частина вибила німців з гурійська в березні 1944 року), 4-ї, 41-ї , 117-ї, 312-ї стрілецьких, 77 –ї гвардійської стрілецьких дивізій, інших з’єднань, частин і підрозділів 69-ї армії під командуванням генерал - лейтенанта В.Я.Колпакчі (Білоруська стратегічна наступальна операція - Люблін-Брестська наступальна операція).

       Визволителі застали страшну картину – Турійськ був знищений настільки, що не знайшлось навіть місця для розміщення органів влади, а тому вся районна влада тимчасово (до 1945 року) знаходилась в селі Купичів.

У повоєнний час Турійськ відбудовувався і розвивався.  В 1945 – 46 роках розпочали роботу пошта, електростанція, цегельний завод, харчокомбінат, МТС (машинно- тракторна станція), середня школа. В  1947 році в передмісті був утворений колгосп імені Щорса (реорганізований в 1956 році, а в містечку – колгосп імені Чкалова (реорганізований в 1949 році).

Згодом невеликі підприємства перетворились у більш потужні – консервний завод (1962 рік), Сільгосптехніку (згодом РТП ), Міжколгоспбуд (1956 рік) й інші.

На Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року 97,71% турійчан проголосувало на підтримку Акту про державну незалежність України.

У Турійську в різний час народились люди, які своєю працею прославляли рідне селище :

Вільчинський Михайло Олександрович  - доктор медичних наук, професор

Гаврилюк Іван Панасович  - кандидат медичних наук, заслужений лікар України, заслужений винахідник СРСР

Жежко Ганна Юхимівна – поетеса, політичний діяч

Коломєйцев Анатолій Пилипович – герой Радянського Союзу (1940 р.), генерал-майор

Відкриття пам’ятного знака А.П.Коломєйцеву, 9 травня 2012 року

Левуш Сергій Сидорович  - доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедрою охорони праці Національного університету "Львівська політехніка"

Ткач Дмитро Іванович  - довгий час виконував обов′язки Надзвичайного і Повноважного посла України в республіці Угорщина, доктор політичних наук, завідувач кафедри міжнародних відносин та інформації Університету економіки та права «КРОК», професор

Троць Юрій Миколайович  - відомий журналіст, український письменник

Муравський Ігор Леонідович – доктор технічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу оптико-електронних інформаційних систем Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, професор.

Сьогодні Турійськ – селище міського типу, районний центр з достатньо розвинутою інфраструктурою, мешканці якого знають і поважають свою історію.

На території селища діють підприємства деревообробної промисловості (ТзОВ "АМІЛА", "УКРДЕРЕВБУД", комерційно-виробничі підрозділи агропромислової групи «Пан Курчак», будівельні підприємства, є значна кількість підприємців-фізичних осіб.

З 1991 року в Турійську функціонує районний центр зайнятості, який став справжнім центром інформації про працю і зайнятість на теренах турійщини.

 В цеху ТзОВ «Аміла» (займається виготовленням будівель з кругляка, виготовленням пиломатеріалів)

ТзОВ «Укрдеревбуд» займається виготовленням будівель з кругляка, виготовленням пиломатеріалів

Цехи ТОВ «Агротехніка» агропромислової групи «Пан Курчак»

Магазин «Люкс», підприємці Ольга і Андрій Шкадюки

Магазини «Нектар» і «Віста» підприємців Світлани Прокопюк та Тамари Кмін

Супермаркет «Колібріс»

Магазин «Дари Волині», керуюча – підприємець Альоша Лапчук

Дитячий майданчик по вул. Сагайдачного

Вулиця Бобрика

Районний центр зайнятості