15-річний юнак з невеличкого села Літин руйнує всі стереотипи. У два з половиною роки дитяча допитливість зіграла з ним злий жарт: січкарня відсікла дитині ліву руку по лікоть. Проте віру в себе Валентин Давидюк не втратив, він постійно демонструє чоловічий характер та й заняття вибирає собі теж чоловічі. На одній з виставок робіт дітей з обмеженими фізичними можливостями мені впали у вічі акуратно і доволі майстерно зроблені стільці. Тож при зустрічі перше, чим я поцікавилася у юного майстра – це як йому вдається виготовляти вироби з дерева (крім стільців юнак ще робить товкачі, качалки, ручки до напильників, підсвічники, підставки під вазони та інші дрібні речі).

–– Столярською справою захопився близько двох років тому. У довгі зимові вечори зайнятись особливо нічим, то й взявся за виготовлення виробів з дерева. До того ж у тата є своя майстерня, різні інструменти та станки. В минулому році спробував виготовити стільця. Вийшов вдалим, зараз навіть просять робити на замовлення, – ділиться юнак.

Учитель праці Купичівської школи, де навчається Валентин, Борис Поліщук говорить, що хлопець має неабиякі задатки до цієї справи, кожен виріб робить продумано, творчо росте, а також підмітив, що настрій учня відіграє важливу роль у роботі. Сам Валентин вів оповідь про себе скромно, тож якби до розмови не долучився Борис Леонідович, не знаю чи б дізналася, що вдома Валентин перший помічник у батьків.

–– Та він дуже працьовитий хлопець: і косити, і сіно возити, і гній викидати – будь-яку роботу по господарству робити не лінується, – із запалом кинув учитель.

В селі ж без чималої господарки ніяк. Батьки хлопця Василь та Валентина обробляють чимало гектарів власних паїв та родичів, мають техніку, худобу. І як тут не бути першим помічником татові, до того ж в сім’ї він один син, є ще троє сестричок – Людмила, Ніна та Даринка. Косити вперше Валентин спробував у 10 років. Зараз йому цікаво вовтузитися біля техніки. Що виріс таким працьовитим, заслуга батьків. Вони, незважаючи на травму, старалися аж надто не опікати сина і привчали до роботи з малечку.

Говорячи про майбутнє, Валентини ще не визначився куди б хотів спрямувати свою енергію, проте знає, що столярську справу не полишатиме та обов’язково отримає права на водіння автотранспортними засобами.

Ірина ПРУС.

На знімку: справному майстру Валентину ось такі вироби вдається робити навіть однією рукою.

Фото Ірини ПРУС.