З 1990 року розпочинається літопис однієї із найнеобхідніших для суспільства організацій – Турійського районного центру зайнятості. На той час в центрі працювало лише троє людей – Тетяна Василівна Бучинська, Альвіна Василівна Назарчук, які разом з тодішнім керівником Євгеном Гнатовичам Бойчуном заклали міцний фундамент для подальшого функціонування служби. Знаходився ЦЗ у приміщенні райдержадміністрації, у двох невеличких кабінетах.  Восени 2005-го працівники служби зайнятості відсвяткували новосілля.

 Нині його колектив складається із 13 чоловік (до речі, шестеро з них отримали путівку вдалого працевлаштування саме від ЦЗ, тож вони не з чужих уст знають, як бути безробітним). З 2003 року службу зайнятості очолив нинішній його керівник, діловий і принциповий Олександр Швець. По закінченні Луцького індустріального інституту він пройшов чимало професійних сходинок, кожна з яких давала йому неоціненний досвід. Нині, вміло керуючи роботою колективу, він вміє і спитати з колег, і подякувати їм, ніколи не відступає перед труднощами, наполегливо дбає і про безробітних, і про свій трудовий колектив. Саме йому вдалося тут створити належні умови праці: зробити поточний ремонт, ввести енергозберігаючі технології, встановити автономну систему опалення і багато іншого.

Як зазначив в розмові директор ЦЗ, нині служба зайнятості в своїй роботі використовує найновіші та найпрогресивніші технології обслуговування клієнтів.

–– У нашому розпорядженні сучасна комп’ютерна та офісна техніка, передові методи роботи – нині іде комп’ютерна модернізація для переходу на єдину інформаційно-аналітичну систему ЄІАС (. NET). Проте завжди головним у нашій роботі є і буде чуйне та людяне ставлення до відвідувачів, які потребують соціального захисту, – наголосив Олександр Швець.

Характеризуючи колектив, його очільник розповів:

 –– Наші працівники– це висококваліфіковані спеціалісти, для яких не існує стандартних підходів. За роки праці кожен з них виробив індивідуальний підхід як до тих, хто шукає роботу, так і до роботодавців, ставлячи собі єдину мету – якомога краще сприяти зайнятості населення в районі.

Підтвердженням цьому є та величезна кількість нагород, які отримав кожен працівник і центр зайнятості загалом.

Директор РЦЗ Олександр Швець

Відділ надання соціальних послуг являє собою, як ніякий інший відділ, соціальну складову служби зайнятості. Адже саме з його працівниками люди, котрі потрапили у складну життєву ситуацію, втративши роботу, найперше і безпосередньо діляться своїми проблемами, звертаються з надією, що в найкоротший час вони будуть працевлаштовані. За день кожному спеціалісту доводиться приймати близько 30-ти відвідувачів. Тож працювати там можуть лише ті, кому притаманні витримка, людяність, ввічливість, стриманість, вміння вислухати. А доповненням до цього мають бути бездоганні професійні навики і знання законів. Адже на спеціалістах відділу лежить велика відповідальність: прийняти рішення, яке б відповідало букві Закону.

Саме такими є працівники відділу надання соціальних послуг. У них різна освіта та шляхи  здобуття професійного досвіду до того, як вони стали частинкою великої та дружної родини служби зайнятості. Є серед них військові, вчителі, економісти, інженери.

Очолює цей відділ Сергій Яровенко – людина, надзвичайно активна у суспільному житті, сповнена ідей та жаги у пошуку істини. В державній службі зайнятості він працює три роки, проте за цей час зарекомендував себе фахівцем своєї справи, тож не даремно обіймає ще й посаду заступника директора.  Як колишньому військовому, який пропрацював на цьому поприщі 23 роки, йому притаманні дисциплінованість, відповідальність. А як творча особистість, Сергій Павлович уособлює собою невичерпне джерело ідей. Він є учасником міжнародних науково-практичних  конференцій з питань військової історії, займається дослідженням доль загиблих в роки війни. Крім того, Сергій Яровенко працює над книгою „Бої місцевого значення. Волинь 1944-го.”.

У рядах державної служби зайнятості „служить” ще один колишній військовий – головний спеціаліст відділу надання соціальних послуг Олександр Музика. Після закінчення Новосибірського вищого військово-політичного загальновійськового училища він сім з половиною років служив на Далекому Сході. Коли ж  Україна здобула незалежність, намагався перевестися на службу в рідні місця, проте російське командування не давало дозволу. Тож Олександр Миколайович змушений був звільнитися. В той час відбувалося масове скорочення військовослужбовців, тому у рідному краї бути військовослужбовцем він не зміг. Пошуки привели у державну службу зайнятості.

Особливої уваги заслуговують заступник начальника відділу Юрій Лучук та головний спеціаліст відділу Марія Іванчук, котрі працюють у центрі зайнятості майже з початку його заснування.

Для Марії Василівни, яка у Тернопільському фінансово-економічному інституті  здобула спеціальність економіста, властива у роботі точність, вміння прорахувати наперед усі можливі варіанти працевлаштування безробітного, підвищення його кваліфікації. А чималий життєвий досвід навчив ставитися до всіх проблем по-філософськи.

В свою чергу Юрій Миколайович, маючи спеціальність інженера-механіка, звик, щоб у роботі все крутилося, як шестерні добре налагодженого механізму.

Одна з наймолодших за віком, проте не за досвідом – Тетяна Булгакова.  У колектив центру зайнятості вона влилася в березні 2006-го і відразу проявила себе відповідальним та старанним працівником.  Колеги відгукуються про Тетяну Василівну не лише як про хорошого спеціаліста, а й людину тонкої, співчутливої душі, завжди привітну та стриману. Досвід вчителя (Т. В. Булгакова закінчила Волинський державний університет за спеціальністю вчитель початкових класів і пропрацювала на освітянській ниві близько 10 років) дає їй можливість знайти підхід до кожного безробітного, із притаманною їй щирістю та наполегливістю допомогти у вирішенні складної життєвої ситуації тим, хто втратив роботу.

Колектив відділу надання соціальних послуг

Лише тісна співпраця із роботодавцями дає змогу працевлаштувати якомога більше людей. Саме за цю важливу ділянку роботи відповідають кваліфіковані спеціалісти відділу взаємодії з роботодавцями. Його колектив невеличкий, складається лише з трьох працівників, проте згуртований та дружний. Очолює його Валерій Михалюк – людина, яка ніколи не зупиняється на досягнутому, а постійно удосконалює стиль, форми і методи своєї роботи. За професійні і людські якості Валерія Володимировича поважають, він користується авторитетом не лише серед працівників свого відділу, а й усього колективу центру зайнятості. Після закінчення Луцького індустріального інституту (за фахом інженер-механік) йому не відразу вдалося працевлаштуватися (саме у той складний для України, а, отже, і її громадян час, був пік безробіття). Тож у пошуках кращої долі довелося Валерію Володимировичу спробувати заробітчанського хліба у близькому зарубіжжі. Але все ж таки розуміння того, що лише на теренах власної держави потрібно розвиватися і в той же час творити її благополуччя, плюс знання, котрі він здобув у виші, дали йому змогу у 1997 році працевлаштуватися у службі зайнятості. Трудову діяльність він розпочав на посаді спеціаліста у відділі бухгалтерського обліку. Нині, крім виконання обов’язків начальника відділу, Валерій Михалюк  є адміністратором комп’ютерної системи.

Ніколи не зупиняється на досягнутому і Галина Луцюк. Пройшовши шлях від діловода до головного спеціаліста, вона продовжує вдосконалювати свої професійні навики. Дехто із молодих міг би позаздрити її ентузіазму та організованості. Нещодавно діти Галини Володимирівни отримали дипломи закінчення вищих навчальних закладів. Та цю радість вона розділила з ними не лише як мама, а й як студентка, адже у цьому році пані Галина сама успішно закінчила Інститут підготовки спеціалістів державної служби зайнятості. Колеги відзначають, що Галина Луцюк, як ніхто інший, вміє владнати конфліктні ситуації, має природне почуття такту та ввічливості, а ще вона наділена неабиякими організаторськими здібностями. Саме, тому Галина Володимирівна є головою профспілкового комітету центру зайнятості.

Жага до знань притаманна також Юрію Квачуку. Розпочавши свою трудову діяльність у Будинку дитячої творчості як керівник туристичного гуртка пізніше працює учителем історії та географії у Кульчинській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Але в той час у нього з’являється бажання здобути знання ще й в іншій галузі, тож в 1999 році успішно закінчує Луцький державний технічний університет за фахом бухгалтер-економіст. Перші навики роботи на цьому поприщі Юрій Федорович отримує в Управлінні праці та соціального захисту населення на посаді начальника інформаційного відділу. А в жовтні 2004-го у його трудовій книжці з’являється новий запис: головний спеціаліст відділу взаємодії з роботодавцями. Якби потрібно було охарактеризувати Юрія Федоровича одним словом, то, мабуть, усі б насамперед сказали: людяний, а вже потім додали: стриманий, ввічливий, готовий завжди виручити у скрутну хвилину, допомогти колегам у вирішенні виробничих питань, зокрема, у роботі з технікою.

Колектив відділу взаємодії з роботодавцями

За фінансові потоки, бухгалтерську звітність центру зайнятості відповідають дві чарівні жінки – Євгенія Оздьон та Ольга Хведчук. Обоє – випускниці Львівського сільськогосподарського інституту, де кожна у свій час здобувала знання за спеціальністю економіст з бухгалтерського обліку. Якість роботи цих працівниць, їх відповідальність підтверджує ту істину, що випадкових людей у Турійському центрі зайнятості немає, лише першокласні спеціалісти. Доля кожну з них по-різному привела у колектив ЦЗ.

 Перша зустріч з майбутнім місцем роботи у Євгенії Григорівни відбулася в 2003 році. Тоді вона, як звичайний клієнт, звернулася за допомогою у пошуку роботи. За плечима у неї був чималий досвід – чимало років праці в колгоспі ім. Кірова (нині СВК ім. Панасюка)  с. Бобли на посаді парторга, а потім бухгалтера. Тож не даремно Євгенії Оздьон запропонували посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, а з листопада цього року вона очолила його.

Для Ольги Хведчук роки роботи на посаді бухгалтера в Соминському СВК ім..Лесі Українки також не пройшли даремно, а дали змогу вивчити усі нюанси світу цифр, фінансових операцій, бухгалтерських звітностей. Тож на роботу в службу зайнятості вона прийшла вже досвідченим спеціалістом, знаючим свою справу. Нині Ольга Петрівна обіймає посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку.

І Євгенії Оздьон, і Ользі Хведчук притаманні такі риси, як відповідальність і відданість своїй справі. Не перешкода для них й десятки кілометрів, які доводиться долати щодня, добираючись на роботу (Євгенія Григорівна мешкає в Боблах, а Ольга Петрівна – жителька Лукова). Але, як відмітив заступник директора Сергій Яровенко, спізнення для них не властиве.

Колектив відділу бухгалтерського обліку

Поряд із досвідченими фахівцями в центрі зайнятості працюють зовсім молоді люди, котрі спрямовують свою енергію і завзяття для досягнення успіху в обраній справі. З 1-го квітня цього року головним спеціалістом – юрисконсультом почав працювати Олександр Полячук. Після закінчення Волинського державного університету, де він навчався на юридичному факультеті, першим місцем його роботи став Турійський районний суд. Пізніше свої професійні навики він вдосконалював на посаді інженера з підготовки кадрів, виконуючи водночас обов’язки юриста у ДП „Турійське лісове господарство”. Саме тоді йому вперше довелося співпрацювати із службою зайнятості. А коли життєва ситуація склалася так, що потрібно було шукати нове місце роботи, він звернувся за допомогою до спеціалістів ЦЗ. І за порадою Юрія Лучука, який запропонував Олександру подати документи на конкурс на вакантну посаду юрисконсульта ЦЗ, нині він сам став частинкою цього гармонійно діючого колективу.

Головний спеціаліст-юрисконсульт Олександр Полячук

Чимало доріг не лише України, а й близького зарубіжжя об’їздив за 31 рік свого водійського стажу Микола Город. Довелося цим ремеслом займатися і в армії, і в колгоспі у рідному селі Комарово (Маневицький район). А коли у 1982-му приїхав у Турійськ відвідати сестру, так і залишився тут жити і працювати. Влаштувався водієм у „Райагрошляхбуд”, де пропрацював 14 років. За всі ці роки довелося „осідлати” не одного залізного „коня”, поїздити і на автобусах, і на молоковозі, й на смоловозі – всіх транспортних засобів не перелічиш, а отриманий досвід не опишеш. А от почавши працювати водієм у 2006 році в службі зайнятості, пересів на „Славуту”. 18 листопада Турійському центру зайнятості був виділений новий автомобіль – „Lanos”, тож умови праці Миколи Леонідовича, можна сказати, стали ще комфортнішими. Він особисто доставив його із Києва. А коли дорога не кличе, міняє Микола Город кермо на ручку. Не сидиться йому без роботи, тож допомагає колегам з діловодством.

Водій службового автомобіля Микола Город

Ірина ПРУС.