Які відмінності між цивільно-правовим договором (підряду) та трудовим договором (контрактом) згідно з чинним законодавством?

Правові відносини між підприємством і найманим працівником регулює Кодекс законів про працю України (КЗпП), а відносини між підприємством і фізичною особою — Цивільний кодекс.

Фізична особа не є працівником підприємства. За цивільно-правовим договором така особа може виконувати роботи та надавати послуги. Залежно від форми укладеного договору сторони мають різні права, обов’язки, зобов’язання перед бюджетом і Пенсійним фондом.

У Цивільному кодексі главу 61 присвячено підряду, а главу 63 — договорам про надання послуг.

Визначення договору підряду дано у ст. 837 цього Кодексу, згідно з якою одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду можна укладати на виготовлення, обробку, переробку, ремонт або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Договір підряду обов’язково має містити:

- предмет договору (чітко визначені обсяги робіт, що виконуються);

- права та обов’язки сторін;

- матеріали, що використовуватимуться при виконанні робіт, їх вартість та обладнання;

- ціну робіт і порядок розрахунків;

- строки виконання робіт і порядок приймання-передачі результатів виконаних робіт;

- відповідальність сторін і порядок розв’язання спорів;

- позовну давність, яка застосовується до вимог щодо неналежної якості роботи.

Стаття 901 Цивільного кодексу визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Особа, яка виконує роботу (послуги) за цивільно-правовим договором, не має жодних соціальних гарантій, не може отримувати виплати за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не має права на відпустку. Така особа не підпорядкована розпорядку робочого часу та виконує роботу (надає послуги) на свій страх і ризик.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і договором між сторонами. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Трудовий договір можна укладати у письмовій або усній формі. У трудовому договорі (контракті) зазначають:

роботу, що підлягає виконанню працівником;

права та обов’язки сторін;

розмір і порядок виплати заробітної плати та винагород;

соціальні гарантії та компенсації працівнику.

При порівнянні складових зазначених договорів з’ясовується, що при укладанні договору підряду виконавець не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку на підприємстві (його не табелюють), не отримує заробітну плату (в договорі підряду визначено ціну виконаних робіт, наданих послуг), а також не має соціальних гарантій.

Головний спеціаліст – юрисконсульт   О.Ю. Полячук